Ростислав Мартинюк

Ростислав Мартинюк

Редактор сайту Ugraina.Org. Народився 5 червня 1971 у Сумах. Випусник Воронезького університету, РФ, за фахом - історик. Спеціалізація - історія фіно-угорських країн, вепсика та ерзяністика. Учасник трьох укр.експедицій на об'єкти ГУЛАГ Республіки Карелія та Соловецьких о-вів. Кореспондент газети "Эрзянь Мастор", м. Саран Ош.

Живе у Києві. 1988 - вступає на історичний факультет Воронезького університету. 1989 - шкіц про історію анексії Московським князівством Астраханського ханства у XVІ столітті. Учасник українських політичних демонстрацій у Москві. 1990 - подорож до Шотландії. 1991 - друга подорож до Шотландії. Перші спроби збору інформації про фіно-угорське походження Воронезького краю. 

1995, літо - повернення до України, м.Суми. 1998 - переїзд до м. Київ. Робота на 7-му каналі київського телебачення.

2000 - подорож до Ерзянь Мастор. Знайомство з ерзянським вченим Йовлань Оло та ерзянським письменником Алєксандром Дороніним.

Автор низки полемічних статей та есеїв з проблем фіно-угорської політології та конфліктології. Відзначений подякою голови Державного Комітету Республіки Карелія у справах національної політики Євгенія Шорохова "За активну роботу з популяризації вепської культури в Україні, розвиток та зміцнення міжнаціональних зв'язків".

2005, лютий - відкрив перший україномовний сайт фіно-угорських новин Ugraina.Org

Гнилий спокій, куплений гнилим Мінськом, закінчиться для всієї України так, як життя Павла Шеремета. Звісно, хотілося б помилитися...

Кілька днів тому Павло Шеремет заочно відповів на мій пост про білорусів, який написав був у Болгарії - з відвертою гіркотою, що ця нація якось затято уникає бути собою і навіть не хоче показати "білоруського мізинчика". Там, де цьому мізинчику не загрожує жодна скабочка.

Це заділо Шеремета. І, прочитавши його відповідь, побачив, що ця людина пережила непомітне, але стрімке преображення. Якесь національне достигання. Як і вся білоруська нація у ці дні.

Упевнений, що Шеремет міг би стати НОВОЮ персоною Бєларусі. А до труни покійного Павла просив би покласти підручник білоруської мови Галини Мицик, який він купив під час останньої поїздки до Мінська.

ps Хіба додав би: поспішаймо бути білорусами.

Четвер, 30 червня 2016 21:37

Хочете аеропорт Сікорського?

Хочете аеропорт Сікорського? Вшануєте КПІ та паспорт США.

Волієте аеропорт Антонова? Відзначите СССР і сталінську авіаіндустрію.

Марите летовищем ім. Малевича? Вшануєте того, хто є rosyjski malarz, pedagog, komunistyczny filozof.

Аеропорт імени Гетьмана Мазепи.

Тоді наші "ворота з неба" носитимуть імена:
- страченого коменданта Батурина Дмитра Чечеля;
- генерального обозного Івана Ломиковського;
- генерального обозного Василя Дунина-Борковського;
- генерального судді Василя Чуйкевича;
- прилуцького полковника Дмитра Горленка;
- святителя Феодосія Чернігівського;
- святителя Димитрія Туптала;
- літописця Самійла Величка;
- генерального гарматного осавулу, героя оборони Батурина, Фрідріка Кенігсека;
- Гетьмана Пилипа Орлика;
- Гетьмана Богдана Хмельницького;
- князя Костянтина Острозького;
- князя Ярослава Мудрого;
- оперного співака Василя Сліпака.

Ну когось іще додайте "по вкусу".

На фото: куль сухої кукурудзи на території "рангової землі" генерального осавула Іоанна Мазепи, отриманої у Красноколядинській сотні Прилуцького полку за наказом Гетьмана Іоанна Самойловича. Тепер це куток Хільківка у селі Голінка Бахмацького району Чернігівської області. За снопиком - еталонний чорнозем неподалік скіфської Могили-Роблениці.

Формальним підсумком Критського собору є Послання від 26 червня. Там 12 пунктів. Кому цікаво - прочитайте. Головне - там немає змагання з Першим чи Другим Ватиканським собором, пафосу й "брюссельської" глибини розробки порушених тем.

1. Собор заявив про справжню ЄДНІСТЬ православної Церкви і, принаймні, зняв закулісні насмішки католиків, які відверто глузували з нас, як із протестантів. 

2. Собор не дав відповіді на два злободенні питання: новий календар і автокефалія. Проте і те, й інше тепер в активній, практичній площині розробки. І попри відсутности офіційних документів на цю тему - обговорення набуття автокефалії припинило бути табуйованою темою. Головна причина - успіхи Української Православної Церкви Київського Патріархату. 

Русскіє в Україні - завжди за двомовність. Я це пов'язую з їх загостреним почуттям справедливості: мовляв, тєбє половіна - і мнє половіна; штоб всєм било поровну; сначала єдім твойо - патом наше, ну і т.д. Це, коротше, треба вистрадать, нє всєм дано.

Але в реальному житті якось так, двомовно, у них не виходить. От, скажімо, збацали русскоє посєлєніє у моноетнічному українському районі Київщини - Макарівському. І назвали посєлєніє не Коммунаровкой чи Свято-Чапаєвкой, а красиво так - Лєсноє озєро...

Ходиш вокруг да около, думаєш: а де ж двомовність? Де ж ота половина тєбє і мєнє? Нема. Навіть півдулі нема. У серці моноетнічного, добре залісненого Макарівського району.

Думаєте, русскій фашизм? Нічуть нє бивало! Русскіє за двомовність:

- Чєво по-украінскі нє напісалі? Да нам всьо равно! Бєрітє і пішітє. На волонтьорскіх засадах. Ви ж ето любітє...

І мабуть-таки праві. Свою ж половину роботи вони чесно зробили - на нас не перекладували. Тепер і ми свою маємо зробить: дописати на стенді "Лісове озеро". Русскіє не проти. Вони за двомовність.

На фото: котеждне містечко "Лесное озеро" у Макарівському районі Київської області.

От кажуть Путін і Банда вкрали у нас 1000-літній ювілей Українського Афону. Поїхали - замість нас - на Афон, поблукали, як лихварі, у нашому чернечому домі.

А чого ж не поблукать і не наробити протокольних фоток, якщо самим господарям - байдуже?

Був один, написав книженцію про Український Афон кілька років тому. Але взяв та й видав її по-русскі - шоб до "читатєля" дійшло. Читатєль той, русскій, похмикав собі в бороду: "Ішь хахлов скока на Афонє-то прілєплялося! І Мазепа іхній тоже, сволочь, піастри на Афон слал... Но што толку-то. Всьо равно тєпєрь наше..."

На зміну 1000 Українського Афону прийшло повне академічне видання Гр. Сковороди. На 1400 сторінок. Такого отродясь не було. Браво, Харкове та проф. Ушкалов! Попрацювали єсте на націю українську, яка любить і шанує Сковороду. Особливо на 500-гривневих купюрах, де знаменитий фонтан "равного неравенства".

Сковорода увійшов у новітній фольклор. На весіллях і свайбах ловко торгуються дружки:

- Та шось мало даєте... Ми поезію любимо - Шевченка давай! Грушевського не хватить, нє.

- Андрію, а ну дай їм Сковороду!..."

Равноє неравенство. Про це і Путін знав, коли їхав на Афон. Ібо виливається укрАінцам багато, але посуд у них дрібний чи зайнятий чимось.

Неділя, 22 травня 2016 11:59

Від декомунізації до деокупації

- У Таллінні якось спитав: у вас 4 російські канали - чому у вас вони не мають такого впливу, як в Україні? На що мені відповіли - "ми їх просто не дивимось"

- Сьогодні Україна не лише русифікується, але й фінансує цю русифікацію. Кількість російськомовних глянцевих журналів у Львові і Одесі практично однакова - значить люди купляють. Заходиш у магазин, продавщиці говорять між собою українською, але до тебе звертаються російською. Це наслідок колоніальної свідомості.

- Якщо б в Україні запровадили естонський приклад, - дали сірий паспори тим, хто приїхав в країну після 1945 р., - у 1991 р. у нас було б не 45 млн громадян, а 35 млн. Бо значна частина з тих 10 млн - сьогодні скаче по донецьких тереконах

Rostyslav Martynyuk на форумі українських справ "Від декомунізації до деокупації"

РПЦ Московського патріархату визначили п'ятьох делегатів на Вселенський собор з українськими паспортами. Із майже сотні своїх єпископів, що працюють на Украінє, обрано найкращих.

Це, во-пєрвих, легенда комуністичної групи 239 у Верховній Раді УССР тов. Агафангел Саввін. Во-вторих, це зачінатєль Харківського розколу-1992 Сергєй Генсицький, який несе подвиг особих мук у серці Галичини. Це, в-третіх, митрополит усія ЛНР Митрофан Юрчук, який любить працювати з тамтешніми профільними міністрами-бандюками. 4-ий і 5-ий номер ТОП-РПЦ в Україні - два задонєподимаємих митрополити: Онуфрій Березовський і Антоній Іванович Паканич, які не схотіли вшанувати у Верховній Раді загиблих українців. Останній делегат, між іншим, був ексклюзивним "украінцем" на Гаванській Сходці Берґольо і Ґундяєва.

Четвер, 21 квітня 2016 22:03

Viata e frumoasă!

Ну от, Президент України склав іспит з "вербешті романешті". Бухарестська преса стоячи аплодує. А шо? Батько - колишній громадянин Румунії. Сам Порошенко стільки прожив у Бендерах. Viata e frumoasă!

Президент України добився від Патріарха Румунської Церкви служб українською мовою. Ну там, принаймні, де ще компактно жиють 60 тисяч українців (нещодавно було 600 тисяч).

Президент Порошенко домовився, що буде спільний батальйон - україно-румуно-болгарський. І флот наш імені Гетьмана Сагайдачного буде під спільним командування НАТО.

Але! Чи зможе домовитися Порошенко про українську мову богослужіння у церквах Онуфрія Березовського? Ну того, що СВІЙ ЗАД не підняв, коли вшановували загиблих героїв України...

І шо передати болгарському громадянину, який, почувши про Рум-Укр-Бол-Бат написав буквально таке:

"Порошенко, идеята е супер, ама първо ликвидирайте руските агенти от армиите и най-вече от военните заводи на UA и BG. Румънците, при тях тоя проблем е почти нулев. Проблема е в Украйна и България, че е бъкано от руски агенти. Ако не ги изчистите просто няма смисъл от иначе добрата идея...."

А й справді: який сенс?

Lupu - по-румунськи "вовк". І як раз на трасі Київ-Одеса, на мосту через Південний Буг село Луполове, властиво "Вовкове".

Гадаю, це був останній аргумент румунської дипломатії, яка виторгувала у Гітлера саме тут кордон із Райхскомісаріатом Україна. Лівий берег - укро-німецький, правий - укро-румунський. Митниця - просто на одеській трасі.

- Оце з вересня 1941 року до літа 1944-го тут був румуно-німецький кордон! - намагаюся шокувати попутників у салоні авто. - Всьо! Буна сяра, вьяца романешть!

У вечірньому Трускавці чути перехожих як у селі. От іде пара:"Ну помніш, там на углу било кафе. Піроженое-мороженоє..." Зразу видно, русскіє. Дали миру Пушкіна - бездоганне чуття рими. "Ітак звалась она Тат'яна..."

А тут останні клієнти магазину "Продукти" - польські студенти. Шо вони беруть? Пляшку горілки. "Тши", - уточнює найхудіший. І шоб легше було нести, попросив - ні, не пакет. Reklamuwku! Зразу видно - поляки знаються на бізнесі й органічно передають його дух. От "рекламувка", а не торба поліетіленова - і все. Вже й просить за нею гривню чи дві - гріх.

Далі йдеш повз гламурну кав'ярню. Вдень там столики, сидять собі по двоє. Але не так увечері. Ввечері столики зсунуті у довгу ковбасу - за ним з десяток голошиїх галичан. Чисто тобі молдавське весілля!

І шо Трускавець? Були тут ляхи, потім москалі, а в часи ЗУНР сюди забігали навіть румунські війська. І де вони всі? Одні стіхі пішут, другі водку покупают... А наш брат, русин, будує собі хижі-spa та нову церковцю біля автовокзалу.

Актуальні матеріали

Треба рятувати не шкільні стіни, а дітей, які залишаються без майбутнього

Відомий сумський громадський діяч, медіа експерт, колишній депутат Сумської міськради Олександр Хоруженко тепер займається просуванням адміністративно-територіальної реформи на Сумщині. Про те, як створюються нові об’єднані громади, про перешкоди на цьому шляху і про те, як все буде далі, він розповів…

Переживаю за новую волну...

Сергій Лещенко написал пост о важности антикоррупционной деятельности, что готов к проверкам НАБУ, что временно складывает полномочия члена правления ДА и т.д. Прекрасное, смелое решение. Нюанс в том, что большая часть истории про квартиру - это не про закон. А…

Нулевая толерантность к коррупции: у каждого свой ноль

Нулевая толерантность к коррупции имеет разные значения. Где-то почти ноль, где-то практически ноль, где-то совсем не ноль, но в уме все-таки ноль... Такая формула сложной украинской антикоррупционной действительности. В последнее время все острее чувствую надвигающуюся тьму антикоррупционного морального релятивизма. -…

Євроколонізація

Коли ми на переломі століть починали євроінтеграцію важко було уявити, що за 15 років, після двох майданів та на тлі війни проти російської агресії на Донбасі, в яких свобода кожного з нас та незалежність нашої держави так рясно полита кров'ю…

Путин - это Бог россиян

Можно смело сказать, что Путин - это Бог россиян. Он решат все их большие и малые проблемы, отвечает на все их жизненно важные вопросы. Они гордятся им и рассказывают всему миру, что Путин "стал с колен" и теперь их очередь…

Мы действующий муляж государства

Бывают правящие элиты, а бывают правящие верхушки. Между ними большая разница: элиты правят потому что они умные, а верхушки потому что народ тупой. В США — правящие элиты. Существует договор между ними и населением. Последнему положен домик из гипсокартона, пикап…

Политический лидер интересуется людьми

Политический лидер интересуется людьми. Это в первую очередь. Ему действительно интересно чем живут его избиратели во всем их многообразии. Он с ними знакомится лично, спрашивает обратную связь, мнение. Ищет для этого возможность. Политик интересуется как зовут его избирателей и запоминает…

Це якось не комільфо

“Якось важко собі уявляю Черчіля, що купує собі дім в центрі Лондона під час війни...” (c) Gennadiy Druzenko. Навіть якщо ідеальний ринок і на легальні доходи. Це якось не комільфо. Це - перший рівень проблеми. Це не заздрість, не протест…