Понеділок, 14 листопада 2011

Василь Плющ: "СВУ і СУМ"

В книзі проф. Василя Плюща - уродженця Чернігівщини, розповідається про створення у 1924-1925 рр. підпільної СВУ, про судовий процес над членами Спілки Визволення України та Спілки Української Молоді.

Автор відстоює думку в українській історіографії про те, що СВУ-СУМ були не інспірованими ГПУ, а реально діючими організаціями.

 

Професор доктор Василь Плющ - CV: Історія
„Лікарський Вісник”.- РІК XXV, Ч. З (90), Липень (літо) 1978.- C.163-170.

1.СПОГАД ПРО ПРИЯТЕЛЯ
16 листопада 1976 року в Мюнхені (Німеччина) відійшов на вічний спочинок на 73 році життя один з найвидатніших українських лікарів у діяспорі чл. п. проф. і д-р мед. Василь Плющ. Заходами його дружини, д-ра мед.

Надії Плющ, тлінні останки Покійного перевезено до США та поховано 23 листопада 1976 року на українському православному цвинтарі в Бавндбруку при співучасті опечаленої дружини, членів рідні, ближчих приятелів-лікарів Покійного та цілого ряду представників різних товариств: УЛТПА, НТШ, УВАН, Пласт, СВУ та інших.

Смерть сл. п. Василя Плюща заскочила та вкрила смутком цілу нашу еміграційну громаду, а особливо нашу лікарську громаду в цілій діяспорі, бо в його особі українські лікарі втратили шанованого й заслуженого колегу, доброго лікаря-спеціяліста фтизіолога та людину науки, довголітнього члена редакційної колегії "Лікарського Вісника" та постійного його співпрацівника й дописувача, редактора деяких видань УЛТПА, заслуженого лікаря громадянина, публіциста й політичного діяча та, що найважливіше одного з найвидатніших істориків української медицини.

Для особливого вшанування Покійного та відзначення його заслуг Головна Управа УЛТПА та Управа УЛТПА Метрополії Нью-Йорк, при співучасті двох наших наукових установ — НТШ та УВАН, у яких сл. п. Василь Плющ був довголітнім дійсним членом, улаштували 16 березня 1977 року в Нью-Йорку, в Українськім інституті Америки святочні сходини, що відбулися в присутності лікарів та видатніших наших громадян, а зокрема дружини Покійного, д-ра мед. Надії Плющ.

Святочні доповіді виголосили найближчі друзі Покійного з давніших і новіших часів, д-ри мед: Роман Осінчук, Ростислав Сочинський та Теодозій Крупа. Відкрив сходини д-р дент. мед. Степан Ворох, один із заступників голови УЛТПА, а кінцеве слово виголосив д-р мед. Тарас Шеґедин, голова місцевого Відділу УЛТПА.

Перший доповідач на вступі своєї доповіді сказав: "У цьому місяці березні 1977 року, коли український народ відзначує 60-ліття української національної революції й великого зриву до самостійного життя, українська медична громада вшановує святочними сходинами одного з найкращих лікарів та одного з найкращих синів нашої Батьківщини сл. п. Василя Плюща, що тоді вже, як молоденький середньошкільник снував думи про свободу та вільне життя свого народу".

І від цих дум та від постійної, відповідальної і провідної праці серед своєї громади Він ніколи не відступав як у краю, так і на еміграції. Ціле своє трудолюбиве життя присвятив службі для свого народу як гордий патріот-самостійник, як багатогранний громадський і політичний діяч, як автор різних статтей різними мовами, що голосили чужому світові правду про Україну, про її визвольну боротьбу та змагання до самостійного життя, про народовбивство в Україні, насильно організований більшовицькою Москвою голод.

У своїм слові чи у своїх публікаціях Покійний був безстороннім, але глибоким інтерпретатором історичних подій та політичних процесів. Така праця і того роду насвітлення проблем робили добру й переконливу пропаганду для нас серед чужинців.

Треба сподіватися, що Його багатогранна праця знайде відгук та належну оцінку серед нашої громади. Серед нас лікарів сл. п. Плющ залишиться назавжди як людина, що заслуговує на велику й вдячну пам'ять. Тому й цю посмертну згадку пишу з великою пошаною до особи Покійного, хоч ми обидва були того самого віку і майже однакові у способі інтерпретації наших лікарських та громадських проблем. Тож Його біографія та коротка згадка про Покійного повинна назавжди залишитися на сторінках "Лікарського Вісника", бо це був лікар і професор медичних шкіл, науковець, що залишив понад 100 наукових праць та монографій з ділянки своєї спеціяльности — туберкульози та з історії української медицини.

Деякі монографії, великої книжкової форми, мають досьогодні велике значення в медицині, а Його "Нариси з історії української медицини" є великим піонерським.вкладом у цю ділянку нашої науки. Був він теж організатором медичних установ та медичної наукової праці, як побачимо в Його біографії.

КОРОТКИЙ ЖИТТЄПИС СЛ. П. ВАСИЛЯ ПЛЮЩА

Народився 28 грудня 1902 року (10 січня 1903 року за новим стилем) у Варшаві в козацько-шляхетській родині. Батьки Його брали активну участь в тогочасному українському національному рухові. Старший брат Олекса був українським письменником. У 1919 році В. Плющ закінчив Першу клясичну гімназію в м. Чернігові. У 1917-1921 роках брав активну участь у національному рухові, як організатор та голова Української учнівської спілки, отаман Першого українського загону пластунів та голова Української юнацької спілки в Чернігові. Пізніше належав до руху СВУ (Спілка Визволення України).

У 1928 році закінчив Перший київський державний медичний інститут, опісля працював у медичних клініках м. Києва, одержав звання лікаря, фахівця з туберкульози. Короткий час був керівником міжрайонного протитуберкульозного диспансера в с Рівне на Одещині, де організував перший показовий диспансер.

Від 1931-1943 pp. був молодшим, а потім старшим науковим співробітником та вкінці професором Українського центрального науково-дослідного інституту туберкульози в Києві, де працював, як науковий співробітник, керівник клінічного відділу, керівник наукового відділу, керівник периферійних установ та науковий секретар інституту. Одночасно був викладачем та доцентом туберкульози Київського медичного інституту для удосконалення лікарів, деканом факультету Народного університету здоров'я, туберкульозним інспектором України, інспектором відділу науки НКОЗ (Народного комісаріяту охорони здоров'я), одним з організаторів і першим науковим секретарем Українського наукового товариства фтизіяторів, членом Тубсекції наукової ради нарком-здоров'я та ін.

Вчасною зимою наприкінці листопада 1939 , в час першої більшовицької окупації Галичини, коли сл.п. M. Панчишин ще був завідуючим Обласного відділу здоров'я, а я завідуючим Лікарського професійного сектора, до якого належала ціла здоровна мережа включно із туберкульозними диспансерами чи навіть сільськими пунктами, приїжджав до нас д-р Василь Плющ, туберкульозний інспектор України, для свого роду провірки та інструкцій.

Це було моє перше знайомство, а згодом кількатижнева дружня праця над плянуванням сітки протитуберкульозних диспансерів і пунктів у цілій області та створення у Львові в будинку при вул. Театинській Львівського туберкульозного інституту, якого першим директором став Василь Плющ. Навіть у тих дуже непевних часах я знайшов у особі сл. п. Плюща не пише дорогого колеґу-дорадника та особистого приятеля, але й гарячого патріота України.

У 1930 році одержав науковий ступінь кандидата медичних наук, а в 1941 році доктора медичних наук. Під час німецької окупації був директором та науковим керівником Українського науково-дослідного інституту туберкульози в Києві, організатором та членом управи Лікарської палати в Києві, професором та керівником катедри туберкульози Київського медичного інституту та врешті в 1943 році при відступі з України ми обидва знову стрінулися у львівських медичних інститутах. Завдяки деяким нашим впливам вдалося влаштувати проф. Плюща при катедрі внутрішніх хвороб.

По відступі зі Львова був професором-гостем Медичного факультету Братіславського університету та керівником Першої української амбуляторії в Берліні.

Після другої світової війни працював лікарем-консультантом у Ганновері (УНРА та IPO), завідував відділом шпиталю "Александер" у Ганновері та протитуберкульозної санаторії в Ґавтінґу і нарешті від 1956-1974 став керівним лікарем (з 1970 консультантом) протитуберкульозної лікарні і санаторії у м. Зільберґ, Німеччина.

ГРОМАДСЬКА ТА НАУКОВА ДІЛЯНКИ ПРАЦІ

За час своєї праці в Україні та Німеччині проф. Плющ опублікував понад 100 наукових праць з ділянок патогенези, патологічної анатомії, діягностики, патологічної фізіології, перебігу та лікування епідеміології туберкульози, з СОЦІАЛЬНОЇ гігієни, історії української медицини, з них монографії: "Штучний пневмоторакс" (Київ, 1928, 100 стор.), "Пізні наслідки штучного пневмотораксу" (Київ, 1934, 50 стор.), "Клініка гематогенно-дисемінованої туберкульози легенів" (Київ, 1939, 288 стор. — одна з перших у світі монографій на цю тему!), "Гематогенно-диссемінована туберкульоза" (Київ, 1941, 400 стор.), "Охорона здоров'я в Україні" (Мюнхен, 1956, 250 стор.).

Він склав перші в історії української медицини нариси про неї, які опубліковані в "Енциклопедії українознавства" (томи І, книга 3 та II, книги 1-6) та в англомовній Ukraine: A Concise Encyclopedia, vol. II, Toronto 1971. Його перу належать також: "Руководство по санаторному лечению туберкулеза" (Москва, 1938, 2 томи), про туберкульозні санаторії України, декілька десяток гасел про різні галузі медицини та видатних українських учених-медиків в "Енциклопедії українознавства" та декілька науково-популярних брошур на медичні теми. Одною із найважливіших його праць цього типу є його книжка з історії української медицини "Нариси з історії української медицини й освіти" (Мюнхен, 1970, 342 стор.).

Після другої світової війни проф. В. Плющ брав дуже активну участь у науковому, громадсько-національному та політичному українському житті в Німеччині. Він був одним із основників та керівником Медичної секції УВАН, одним з основників Українського історичного товариства, першим головою Ради Центрального представництва Української еміграції в Німеччині та головою його управи, заступником голови УСХС-Німеччина, організатором та керівником УСЗС у північній Німеччині, членом Української репрезентації на британську окупаційну зону, головою Ради УМСО, членом Крайової Пластової ради брітанської зони, одним з основоположників та головою Спілки Визволення України на чужині. У 1970 році його обрали науковим секретарем, а в 1972 році заступником голови європейського УВАН.

Він був дійсним членом та керівником медичної секції УВАН, дійсним членом HTLU, УІТ, членом засновником німецького т-ва торакологів та низки інших українських і німецьких товариств, головою Крайової Булави пластунів-сеньйорів Німеччини, членом редколегії журналу УЛТПА "Лікарський Вісник", редактором медичних гасел "Енциклопедії українознавства" та гол. редактором видання УЛТПА "Матеріяли до історії української медицини" (360 стор.).

На загальноісторичні (з історії новіших українських визвольних змагань) та політичні теми написав коло 40 праць українською, англійською та німецькою мовами, з них монографії: "Історія СВУ" (Мюнхен, 1951-54), "Правда про хвильовизм" (Мюнхен, 1954), "З ідеологією чи без неї" (Лондон, 1954), "Лікарі — політичні та громадські діячі українського руху" (Мюнхен, 1968-69), "Mord am Ukrainischen Volk", München 1973, "Genocide of the Ukrainian People", München 1973, "Боротьба за українську державу під совєтською владою", "Підпільні українські організації в Україні в pp. 1920-1941", "Розгром української еліти та українського селянства" (Лондон, 1973).

Перед смертю проф. В. Плющ працював далі над історією української медицини та готував видання збірки вибраних наукових праць з туберкульози. Про наукову роботу Покійного читачі знайдуть більше у статті д-ра Ростислава Сочинського.

 

Додаткова інформація

  • Періодизація: 1924
  • Географічна прив’язка: Україна
  • Ім’я (про кого):
  • Вид документу: Тексти
  • Тематика: Політика, Нація, Політичні репресії, Політичні партії
  • Авторський колектив: