100 років тому в США й Англії вперше були заборонені наркотики, а з 1971 року ця боротьба набрала світових обертів. Традиційно вважається, що з наркоманами потрібно боротися, змушуючи їх страждати, і це надасть їм стимул зупинитися. Проте, сьогодні ряд країн, таких як Португалія, Уругвай та Нідерланди, переглянули підходи до самого поняття “наркозалежність”, коли практично 1% їхніх громадян без наркотиків вже не міг жити.

За різними даними, зараз у світі приблизно 247 млн. наркозалежних людей.

Мене трохи шокувала лекція британського журналіста Йоханна Харі на TED в Лондоні, де він наводить приклад порівняння використання в британських лікарнях діаморфіна – чистого по суті героїну, і тим героїном з домішками, який продається на вулиці. В першому випадку, жодної "залежності" після лікування немає. Під час війни у В’єтнамі 20% американських солдат вживали героїн. І 95% з них після повернення з війни не стали наркоманами. Не було жодної "залежності". 

На думку ряду вчених, наркозалежність - це скоріше не залежність від хімічних приманок в самих наркотиках, а проблема адаптації людини-наркомана до навколишнього світу. 

Доречніше тут використовувати термін "зв’язуваності", а не "залежності". Ми всі добре себе почуваємо, коли маємо звязки і відносини. Нездатність нести тягар відповідальності за власне життя – ось справжня причина наркозалежності у людей. 

Опубліковано в Realpolitik